судчик
СУ́ДЧИК, а, ч., розм.
Службовець суду, судового відомства.
– Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! – промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- судчик — су́дчик іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- судчик — -а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. Великий тлумачний словник сучасної мови
- судчик — СУ́ДЧИК, а, ч., розм. Службовець суду, судового відомства. — Та й багацько ж у вас, чоловіче, синів, та ще й немолодих! — промовив суддя, сміючись, і з ним разом зареготались усі судчики (Н.-Лев., II, 1956, 253). Словник української мови в 11 томах