сукупний
СУКУ́ПНИЙ, а, е.
1. Об'єднаний, спільний.
Етнологія засвідчує сукупне полювання на великих тварин мешканцями споріднених первісних громад (з наук. літ.);
Попит виражає сукупну суспільну потребу в різних товарах у сфері обігу (з наук.-попул. літ.).
2. діал. Суміжний.
Сукупні левади та огороди, неперегороджені тинами, ледве-ледве піднімаються вгору (І. Нечуй-Левицький);
Наша земля сукупна з поповою (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)