сумніватися
СУМНІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. у чому і без дод. Відчувати, висловлювати сумнів щодо вірогідності, можливості чого-небудь; не бути впевненим у чомусь.
Приємний мені буде подарунок новорічний та книжечка моя, бо таки я вже почала була дуже сумніватись в її виході (Леся Українка);
– Євген Колосюк у повіт поїхав. Має землемірів привезти .. – Та не може бути! – сумнівались невіри (М. Стельмах);
Я й сам почав сумніватися, чи не помилялися ми всі троє щодо Ромчиного батька (Л. Смілянський).
2. у кому. Мати сумнів щодо кого-небудь, не цілком покладатися на когось.
– Досі я завжди тебе слухав .. А тепер сумніваюся у тобі. Ти все чиниш проти мене і проти волі мого няня (В. Королевич).
3. Вагатися, приступаючи до чого-небудь.
– Треба працювати, а не сумніватися (В. Собко);
І ти, чоловіче, в таку пору не сумніваєшся садити жоржини? (М. Стельмах);
– Їжте, їжте, Терентію, не сумнівайтесь, – припрошує Мар'ян і невміло всовує кусень в червоні пальці дукача (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)