сумнівний
СУМНІ́ВНИЙ, а, е.
1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності.
– Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Яновський);
У тих випадках, коли захисна реакція з боку фізіологічної системи сполучної тканини недостатня, успіх специфічної хіміотерапії лишається завжди сумнівним (з наук. літ.).
2. Який викликає сумніви щодо своєї якості.
Я мусив виграти собі півгодини для того, щоб проглянути сумнівні шматки на екрані до монтажу, а перед десятьма годинами вечора – ще півгодини на перегляд остаточно змонтованого фільму (Ю. Яновський).
3. Який може бути витлумачений по-різному, двозначно.
Товщина твору є сумнівна цінність, швидше – хиба. В своїй творчості я всіма силами борюся з балаканиною (С. Васильченко);
– Коли я мав сумнівну приємність бачити тебе востаннє, ти з піною на губах стверджував, немов саме з моєї вини всі в інституті почали тупцювати на місці... (Ю. Шовкопляс).
4. Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; непевний, ненадійний.
– Покриваєш сумнівні елементи на селі. Навіщо брав під захист Хомутенка, коли на нього повно компрометуючих матеріалів? (Григорій Тютюнник);
Сумнівне товариство;
// Підозрілий; негожий.
Стаха мала хлопців більше, ніж пальців на обох руках, а проте ніхто з них не пропонував їй свою руку .. Стаха, як дівчина, мала сумнівну репутацію (Ірина Вільде);
Тимко повернувся на свою квартиру, куди, крім старих квартирантів, прибуло ще двоє – молоді хлопці сумнівного вигляду (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)