сумнівний

сумні́вний

[сумн’іўни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. сумнівний — сумні́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сумнівний — Непевний, маловірогідний; (- цінність) проблематичний, гіпотетичний; (помічник) ненадійний, підозрілий; (- правду) щербатий; (авторитет) підмочений.  Словник синонімів Караванського
3. сумнівний — СУМНІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. – Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. сумнівний — -а, -е. 1》 Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. 2》 Не зовсім ясний, зрозумілий. 3》 Який може бути витлумачений по-різному, двозначно. 4》 Якому не можна вірити, довіряти, на якого не можна покладатися; непевний, ненадійний. Сумнівне товариство. || Підозрілий; негожий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сумнівний — НЕПЕ́ВНИЙ (про справу, становище і т. ін. — якому не можна довіритися, який викликає сумнів у своїй надійності), НЕНАДІ́ЙНИЙ, СУМНІ́ВНИЙ, СЛИЗЬКИ́Й, ХИСТКИ́Й, ХИТКИ́Й рідше (який невизначеністю, двозначністю приховує в собі щось небезпечне).  Словник синонімів української мови
6. сумнівний — СУМНІ́ВНИЙ, а, е. 1. Який викликає сумнів щодо своєї істинності, вірогідності. — Ви б так, кажете, не зробили. Ви б його не лікували отаким сумнівним способом. Ну, й не треба (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах