супроводжуючий

СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е.

1. Який супроводжує кого-небудь.

Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників “месершміт” (Ю. Яновський);

Розрізняють дієприслівники “теперішнього часу”, що передають другорядну, супроводжуючу дію, одночасну з головною, і дієприслівники “минулого часу” (з наук. літ.).

2. у знач. ім. супрово́джуючий, чого, ч.; супрово́джуюча, чої, ж. Особа, яка супроводжує кого-, що-небудь; супровідник; супровідниця.

Олександр у супроводі генералів і придворних оглядав табір. Тепер він похмуро слухав зауваження супроводжуючих (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. супроводжуючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до супроводжувати. || Те саме, що супроводжувальний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. супроводжуючий — СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до супрово́джувати. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників «месершміт» (Ю. Янов., І, 1954, 47); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах