супроводжуючий

супрово́джуючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до супроводжувати.

|| Те саме, що супроводжувальний.

Значення в інших словниках

1. супроводжуючий — СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Який супроводжує кого-небудь. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників “месершміт” (Ю. Яновський); Розрізняють дієприслівники “теперішнього часу”, що передають другорядну, супроводжуючу дію, одночасну з головною...  Словник української мови у 20 томах
2. супроводжуючий — СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до супрово́джувати. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників «месершміт» (Ю. Янов., І, 1954, 47); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах