супроводжуючий
супрово́джуючий
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до супроводжувати.
|| Те саме, що супроводжувальний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- супроводжуючий — СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Який супроводжує кого-небудь. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників “месершміт” (Ю. Яновський); Розрізняють дієприслівники “теперішнього часу”, що передають другорядну, супроводжуючу дію, одночасну з головною... Словник української мови у 20 томах
- супроводжуючий — СУПРОВО́ДЖУЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до супрово́джувати. Яструбок ринувся на супроводжуючий бомбардувальників «месершміт» (Ю. Янов., І, 1954, 47); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах