супутниця

СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж.

Жін. до супу́тник 1, 2.

Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (О. Гуреїв);

– Розшукай того, що стріляв з-за дерева! .. Тоді я .. прийду до тебе і скрізь буду твоєю супутницею... (О. Гончар);

Тепер від нього не залежало – думати про неї чи ні, бо та думка стала його постійною супутницею (М. Ю. Тарновський);

Залишки фундаменту кам'яного будинку вкрили розкішні будяки.., лобода та невідступна супутниця покинутих осель – кропива (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. супутниця — супу́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. супутниця — -і. Жін. до супутник 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. супутниця — СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2. Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (Гур., Друзі.., 1959, 22); — Розшукай того, що стріляв з-за дерева!..Тоді я..  Словник української мови в 11 томах