супутниця

супу́тниця

-і.

Жін. до супутник 1), 2).

Значення в інших словниках

1. супутниця — супу́тниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. супутниця — СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2. Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (О. Гуреїв); – Розшукай того, що стріляв з-за дерева! .. Тоді я .. прийду до тебе і скрізь буду твоєю супутницею... (О.  Словник української мови у 20 томах
3. супутниця — СУПУ́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до супу́тник 1, 2. Моя супутниця до того знесилилась, що майже звисала на моїй руці, і ми рухались дуже поволі (Гур., Друзі.., 1959, 22); — Розшукай того, що стріляв з-за дерева!..Тоді я..  Словник української мови в 11 томах