сурмити
СУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок.
1. Подавати сигнал сурмою (див. су́рма́).
Уже в полку горніст сурмить, Гукає хлопця до походу (М. Шеремет);
Комедіант, що сурмив, закликаючи глядачів до свого театру, припинив музику й, затримавши якогось підлітка з походу, випитував, хто і як помер? (Н. Королева);
// Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті.
Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить [селянин] І за волами наглядає (Л. Боровиковський);
Сурмить [Войський] і гаї сколихує до дна .. У грі – історія денного полювання: Ось тихий перелив – то гасло до шукання, Ось дальні відгуки – пси гонять по слідах. Ось ніби грім гримить – то постріли в кущах (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти).
Три дні гримали самопали, три дні сурмили смутно сурми, три дні лились козацькії сльози (П. Куліш);
Фанфари сурмлять і змовкають, і враз в несподіваній тиші Забив барабан (М. Бажан);
// Видавати або утворювати звуки, схожі на звучання сурми.
Дзвеніли, бриніли, сурмили комарі (Ю. Яновський);
Вітер .. тужно завивав у ярах і побідно сурмив у високості (М. Зарудний);
Чи є тайга, де б не сурмив олень? (Л. Первомайський).
3. що і без прям. дод. Звуком сурми сповіщати про що-небудь.
[Ярослав:] Гей, зараз же сурмити скрізь тривогу (І. Кочерга);
В козацькому таборі по знаку гетьмана сурмили зустріч ханові (Я. Качура);
[Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити (О. Корнійчук);
* Образно. Сурмити ранок почали півні (І. Нехода).
◇ (1) Сурми́ти (труби́ти, гра́ти) / засурми́ти (затруби́ти, загра́ти) похі́д (в похі́д) – повідомляти за допомогою сурми, труби про військовий виступ.
[Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити .. Ми виступаємо зараз (О. Корнійчук);
Похід трубіть сьогодні ж (Д. Міщенко);
[Молодиця:] Півроку тілько й пройшло, як побрались, а там затрубили в поход [похід] – мене Михайло покинув (С. Васильченко);
Командування давало перепочинок знесиленим у походах жовнірам. Та ось серед зими 1861 року затрубили в похід (І. Пільгук);
Ми були аскери, тобто воїни, і одного дня нам затрубили похід (В. Малик);
Завтра сурми в похід засурмлять! (В. Чемерис).
СУРМИ́ТИ², млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок., що.
Фарбувати (брови, вуса і т. ін.) сурмою (див. сурма́ 2).
Словник української мови (СУМ-20)