сурмити
СУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок.
1. Подавати сигнал сурмою (див. су́рма́).
Уже в полку горніст сурмить, Гукає хлопця до походу (М. Шеремет);
Комедіант, що сурмив, закликаючи глядачів до свого театру, припинив музику й, затримавши якогось підлітка з походу, випитував, хто і як помер? (Н. Королева);
// Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті.
Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить [селянин] І за волами наглядає (Л. Боровиковський);
Сурмить [Войський] і гаї сколихує до дна .. У грі – історія денного полювання: Ось тихий перелив – то гасло до шукання, Ось дальні відгуки – пси гонять по слідах. Ось ніби грім гримить – то постріли в кущах (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти).
Три дні гримали самопали, три дні сурмили смутно сурми, три дні лились козацькії сльози (П. Куліш);
Фанфари сурмлять і змовкають, і враз в несподіваній тиші Забив барабан (М. Бажан);
// Видавати або утворювати звуки, схожі на звучання сурми.
Дзвеніли, бриніли, сурмили комарі (Ю. Яновський);
Вітер .. тужно завивав у ярах і побідно сурмив у високості (М. Зарудний);
Чи є тайга, де б не сурмив олень? (Л. Первомайський).
3. що і без прям. дод. Звуком сурми сповіщати про що-небудь.
[Ярослав:] Гей, зараз же сурмити скрізь тривогу (І. Кочерга);
В козацькому таборі по знаку гетьмана сурмили зустріч ханові (Я. Качура);
[Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити (О. Корнійчук);
* Образно. Сурмити ранок почали півні (І. Нехода).
◇ (1) Сурми́ти (труби́ти, гра́ти) / засурми́ти (затруби́ти, загра́ти) похі́д (в похі́д) – повідомляти за допомогою сурми, труби про військовий виступ.
[Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити .. Ми виступаємо зараз (О. Корнійчук);
Похід трубіть сьогодні ж (Д. Міщенко);
[Молодиця:] Півроку тілько й пройшло, як побрались, а там затрубили в поход [похід] – мене Михайло покинув (С. Васильченко);
Командування давало перепочинок знесиленим у походах жовнірам. Та ось серед зими 1861 року затрубили в похід (І. Пільгук);
Ми були аскери, тобто воїни, і одного дня нам затрубили похід (В. Малик);
Завтра сурми в похід засурмлять! (В. Чемерис).
СУРМИ́ТИ², млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок., що.
Фарбувати (брови, вуса і т. ін.) сурмою (див. сурма́ 2).
Значення в інших словниках
- сурмити — сурми́ти 1 дієслово недоконаного виду подавати сигнал сурмою сурми́ти 2 дієслово недоконаного виду фарбувати Орфографічний словник української мови
- сурмити — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
- сурмити — [сурмитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт' Орфоепічний словник української мови
- сурмити — I -млю, -миш; мн. сурмлять; недок. 1》 неперех. Подавати сигнал сурмою (див. сурма). || Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті. 2》 неперех. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сурмити — СИГНАЛІЗУВА́ТИ (передавати умовними знаками якесь розпорядження, повідомлення), СИГНА́ЛИТИ, СПОВІЩА́ТИ, СЕМАФО́РИТИ розм. (семафором або руками). — Док.: сигналізува́ти, просигна́лити, просигналізува́ти, сповісти́ти. Словник синонімів української мови
- сурмити — Сурми́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сурмити — СУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок. 1. неперех. Подавати сигнал сурмою ( див. су́рма́). Стояли біля входу піонер і піонерка і в сурми сурмили (Ів., Пошта.., 1943, 6); Уже в полку горніст сурмить, Гукає хлопця до походу (Шер., Дорога.. Словник української мови в 11 томах
- сурмити — Сурмити, -млю, -миш гл. Трубить, играть на трубѣ. Рудч. Ск. ІІ. 5. А тут кричать та в труби сурмлять. Котл. Ен. V. 63. Три дні сурмили смутно сурми. К. ЧР. 105. Словник української мови Грінченка