1. Словник української мови в 11 томах

сурмити

СУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок.

1. неперех. Подавати сигнал сурмою ( див. су́рма́).

Стояли біля входу піонер і піонерка і в сурми сурмили (Ів., Пошта.., 1943, 6);

Уже в полку горніст сурмить, Гукає хлопця до походу (Шер., Дорога.., 1957, 133);

// Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті.

Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить [селянин] І за волами наглядає (Бор., Тв., 1957, 58);

Сурмить [Войський] і гаї сколихує до дна.. У грі — історія денного полювання: Ось тихий перелив — то гасло до шукання, Ось дальні відгуки — пси гонять по слідах. Ось ніби грім гримить — то постріли в кущах (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 141).

2. неперех. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти).

Три дні гримали самопали, три дні сурмили смутно сурми, три дні лились козацькії сльози (П. Куліш, Вибр., 1969, 84);

Фанфари сурмлять і змовкають, і враз в несподіваній тиші Забив барабан (Бажан, Роки, 1957, 258);

// Видавати або утворювати звуки, схожі на звучання сурми.

Дзвеніли, бриніли, сурмили комарі (Ю. Янов., II, 1958, 199);

Вітер.. тужно завивав у ярах і побідно сурмив у високості (Зар., На.. світі, 1967, 139);

Чи є тайга, де б не сурмив олень? (Перв., З глибини, 1956, 303).

3. перех. і неперех. Звуком сурми сповіщати про що-небудь.

[Ярослав:] Гей, зараз же сурмити скрізь тривогу (Коч., III, 1956, 82);

В козацькому таборі по знаку гетьмана сурмили зустріч ханові (Кач., Вибр., 1953, 152);

[Хмельницький:] Сурмачам в похід сурмити (Корн., І, 1955, 235);

*Образно. Сурмити ранок почали півні (Нех., Дніпр. край, 1939, 77).

СУРМИ́ТИ², млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок., перех. Фарбувати (брови, вуса і т. ін.) сурмою ( див. сурма́ 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сурмити — сурми́ти 1 дієслово недоконаного виду подавати сигнал сурмою сурми́ти 2 дієслово недоконаного виду фарбувати Орфографічний словник української мови
  2. сурмити — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  3. сурмити — [сурмитие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете, -мл'ат'; нак. -ми, -м'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. сурмити — СУРМИ́ТИ¹, млю́, ми́ш; мн. сурмля́ть; недок. 1. Подавати сигнал сурмою (див. су́рма́). Уже в полку горніст сурмить, Гукає хлопця до походу (М. Словник української мови у 20 томах
  5. сурмити — I -млю, -миш; мн. сурмлять; недок. 1》 неперех. Подавати сигнал сурмою (див. сурма). || Грати на сурмі або іншому духовому музичному інструменті. 2》 неперех. Видавати звуки, звучати (про духові музичні інструменти). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сурмити — СИГНАЛІЗУВА́ТИ (передавати умовними знаками якесь розпорядження, повідомлення), СИГНА́ЛИТИ, СПОВІЩА́ТИ, СЕМАФО́РИТИ розм. (семафором або руками). — Док.: сигналізува́ти, просигна́лити, просигналізува́ти, сповісти́ти. Словник синонімів української мови
  7. сурмити — Сурми́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сурмити — Сурмити, -млю, -миш гл. Трубить, играть на трубѣ. Рудч. Ск. ІІ. 5. А тут кричать та в труби сурмлять. Котл. Ен. V. 63. Три дні сурмили смутно сурми. К. ЧР. 105. Словник української мови Грінченка