1. Словник української мови в 11 томах

сурмачів

СУРМАЧІ́В, че́ва, че́ве. Прикм. до сурма́ч; належний сурмачеві.

Дитячі вигуки, регіт молоді.., верескливий галас кларнета — зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму, над котрою усе ж таки домінує сурмачеве «туру-туру… та!..», що здіймається над майданом (Коцюб., І, 1955, 233).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сурмачів — сурмачі́в прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сурмачів — СУРМАЧІ́В, че́ва, че́ве. Прикм. до сурма́ч; належний сурмачеві. Дитячі вигуки, регіт молоді.., верескливий галас кларнета – зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму, над котрою усе ж таки домінує сурмачеве “туру-туру... та!..”, що здіймається над майданом (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. сурмачів — -чева, -чеве. Прикм. до сурмач. || Належний сурмачеві. Великий тлумачний словник сучасної мови