1. Словник української мови в 11 томах

сурмач

СУРМА́Ч, а́, ч.

1. Сигналіст, який подас сигнал сурмою ( див. су́рма́).

Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Щог., Поезії, 1958, 203);

Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 278);

*Образно. Дружби вік — для тебе, сину! Будь же дружби сурмачем (Мас., Як пахне земля, 1958, 47).

2. Музикант, який грає на сурмі; трубач.

Третій музика — сурмач — працював найщиріше.. «Туру-туру… та!.. туру-туру… та!..» — гриміла сурма (Коцюб., І, 1955, 232);

— Хіба не ожива надія У серці мужньому, як наші сурмачі Костюшків славний марш засурмлять, ідучи? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сурмач — сурма́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сурмач — див. апостол; оповісник Словник синонімів Вусика
  3. сурмач — СУРМА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто подає сигнал сурмою (див. су́рма́). Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів); Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Н. Словник української мови у 20 томах
  4. сурмач — -а, ч. 1》 Сигналіст, який подає сигнал сурмою (див. сурма). 2》 Музикант, який грає на сурмі; трубач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сурмач — СУРМА́Ч (музикант, що подає сигнал сурмою, горном тощо), ТРУБА́Ч, ГОРНІ́СТ. Сурми грали тривогу, сурми грали відступ, сурмачі знов стояли твердою шеренгою (П. Загребельний); Час від часу лунає сигнал трубача (І. Багмут); Ось в похід горністи засурмили (І. Муратов). Словник синонімів української мови
  6. сурмач — Сурмач, -ча м. Трубачъ. К. ЧР. 427. Грин. III. 629. Господарь колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем. К. ЧР. 65. Словник української мови Грінченка