суровий
СУРО́ВИЙ, а, е.
Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий.
Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Т. Масенко);
Весело підморгував [дідусь] через окуляри, скріплені суровою ниткою (Ю. Збанацький);
// Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна.
Держить хусточку да суровую (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)