суровий

СУРО́ВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий.

Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Мас., Роман.., 1970, 51);

Весело підморгував [дідусь] через окуляри, скріплені суровою ниткою (Збан., Таємниця.., 1971, 145);

// Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна.

Держить хусточку да суровую (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. суровий — суро́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. суровий — На відміну від загальновідомого суворий (вимогливий, непохитний, непривітний тощо), вживається в значенні "грубий, небілений, сировий" (про тканину, нитки): сурове полотно.  Літературне слововживання
3. Суровий — Суворий  Неправильно-правильно
4. суровий — СУРО́ВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. суровий — -а, -е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. || Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. суровий — Суровий, -а, -е Небѣленый. Держить хусточку да суровую. Рк. Макс.  Словник української мови Грінченка