суровий
СУРО́ВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий.
Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Мас., Роман.., 1970, 51);
Весело підморгував [дідусь] через окуляри, скріплені суровою ниткою (Збан., Таємниця.., 1971, 145);
// Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна.
Держить хусточку да суровую (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- суровий — суро́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- суровий — На відміну від загальновідомого суворий (вимогливий, непохитний, непривітний тощо), вживається в значенні "грубий, небілений, сировий" (про тканину, нитки): сурове полотно. Літературне слововживання
- Суровий — Суворий Неправильно-правильно
- суровий — СУРО́ВИЙ, а, е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. Вона щороку мочила коноплі, стоячи пізньої осені по пояс у холодній воді річки Сухий Ташлик, білила сурове полотно, шила сорочки й штанці дітям (Т. Словник української мови у 20 томах
- суровий — -а, -е. Грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий. || Пошитий, вигот. з грубого, небіленого полотна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суровий — Суровий, -а, -е Небѣленый. Держить хусточку да суровую. Рк. Макс. Словник української мови Грінченка