сутеніти
СУТЕНІ́ТИ, і́є, недок., безос.
Наставати (про сутінки); смеркатися.
Надворі сутеніло. Василину брала журба (І. Нечуй-Левицький);
Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко);
Сутеніло. Зоря повільно згасала далеко позаду, а зі сходу вже набігала синь літньої ночі (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)