сухотний

СУХО́ТНИЙ, а, е, заст.

1. Прикм. до сухо́та 1.

Голос Твій, чистий, але з сухотним хрипом, вивів мене із .. замішання (І. Драч);

// Хворий на сухоти.

Сухотна, з пожовклим, виснаженим обличчям, вона [мати] голубить мене і примовляє: “Тяжка доля жіноча...” (з мемуарної літ.);

Чубенко пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли фанатичним вогнем (Ю. Яновський).

2. у знач. ім. сухо́тний, ного, ч.; сухо́тна, ної, ж. Людина, хвора на сухоти, сухотку.

На ліжку біля дверей вмирав якийсь сухотний, загорнений у мокре холодне простирадло (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

3. перен. Чахлий, мізерний.

У сквері, під ріденькою тінню сухотних акацій, стояли засідлані коні, а на клумбі куріла польова кухня (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. сухотний — сухо́тний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. сухотний — Туберкульозний, (кущ) миршавий, чахлий, ЯК ІМ. туберкульозник, сухітник, сухотник  Словник синонімів Караванського
3. сухотний — -а, -е, заст. 1》 Прикм. до сухота 1). || Хворий на сухоти. 2》 у знач. ім. сухотний, -ного, ч.; сухотна, -ної, ж. Людина, хвора на сухоти, сухотку. 3》 перен. Чахлий, мізерний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сухотний — СУХО́ТНИЙ, а, е, заст. 1. Прикм. до сухо́та 1. Голос Твій, чистий, але з сухотним хрипом, вивів мене із.. замішання (Драч, Іду.., 1970, 92); // Хворий на сухоти.  Словник української мови в 11 томах