сухотник

СУХО́ТНИК, СУХІ́ТНИК, а, ч., заст.

Хворий на туберкульоз.

Мене навіть у солдати взяти не можуть, я – сухотник (І. Драч);

– Мені не треба і сухітників! – відповіла мати, якось розпачливо відвертаючись від доньки (О. Кобилянська);

– В мене ревматизм, – відповів Швейк, і всі довкола вибухнули реготом. Сміявся навіть вмираючий сухітник (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

* У порівн. Часом з'являлись бліді хмаринки, довгі, худі, прозорі, немов сухотники (М. Коцюбинський);

Навколо жовтіє-таки, хиріє зелень, як безнадійний сухотник (Іван Ле);

Неголений, хворий і якийсь змучений, мов сухітник, пан Луць лежав на несвіжій постелі і ковтав гарячий чай з ромом (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. сухотник — сухо́тник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. сухотник — сухітник, -а, ч., заст. Хворий на туберкульоз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сухотник — Сухі́[о́]тник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. сухотник — СУХО́ТНИК, СУХІ́ТНИК, а, ч., заст. Хворий на туберкульоз. Мене навіть у солдати взяти не можуть, я — сухотник (Драч, Іду.., 1970, 95); — Мені не треба і сухітників! — відповіла мати, якось розпачливо відвертаючись від доньки (Коб.  Словник української мови в 11 томах