суціга
СУЦІ́ГА, и, ч. і ж., лайл.
Хитра, пронозлива, спритна в своїх вчинках людина; пройдисвіт.
– Ти знаєш, він який суціга, Паливода і горлоріз; По світу як іще побіга, Чиїхсь багацько виллє сліз (І. Котляревський);
// Те саме, що сутя́га.
* У порівн. Тільки я .. Проживаю, мов суціга, В самотині тут одна, Поки прийде смерть страшна (І. Манжура).
Словник української мови (СУМ-20)