сучка
СУ́ЧКА, и, ж.
1. Те саме, що су́ка 1.
Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (І. Котляревський);
– Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги... (М. Коцюбинський);
* У порівн. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І. Нечуй-Левицький).
2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки.
– Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаю! Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (Панас Мирний);
Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників, і вона з ганьбою побігла від людей (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)