сучка

СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Чуючи такий ґвалт, собаки то брехали, а то вже стали вити (Г. Квітка-Основ'яненко); Пес мій до ніг тулиться, лащиться (Ю. Яновський); Голодний, як цуцик (прислів'я); Молодий цуцик ховається під ворота, побачивши старого сусідського бровка (П. Куліш); І знову дрімає (Денис), як лінивий рябко на прив'язі (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. сучка — су́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сучка — див. повія  Словник синонімів Вусика
3. сучка — -и, ж. 1》 Те саме, що сука 1). 2》 перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сучка — СУ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що су́ка 1. Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (І. Котляревський); – Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги... (М.  Словник української мови у 20 томах
5. сучка — Су́чка, -чки, -чці; су́чки, -чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сучка — СУ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що су́ка 1. Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (Котл., І, 1952, 194); — Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги… (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. сучка — Сучка, -ки ж. 1) ум. отъ сука. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 484. 3) Часть ткацкаго станка. см. верстат. Шух. І. 255. 4) Родъ кушанья. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячину: діда, братка, рябка, сучку, каленика. О. 1862. XI. Кух. 27. 5) Поплавокъ, привязанный къ якорю дуба. Мнж. 179.  Словник української мови Грінченка