сучкуватий

ВУЗЛУВА́ТИЙ (з потовщеннями), ВУЗЛИКУВА́ТИЙ, ВУЗЛА́СТИЙ, ВУЗЛА́ТИЙ, СУЧКУВА́ТИЙ, ГУДЗУВА́ТИЙ діал. — Здрастуй, Уляно Петрівно, — відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Д. Бедзик); Вузликуваті його пальці нервово то застібали, то розстібали гачки на бекеші (П. Панч); Рекомендацію докинув агроном, Що між вузластими проводив нас кущами (М. Рильський); Поранений лежав я у роздоллі На корені вузлатому сосни (М. Стельмах); Курочка схопив свого сучкуватого ціпка і потряс ним у повітрі (О. Донченко); Треба було ґудзуватим кінцем (палиці) загортати пісок у ямку (Лесь Мартович).

СУЧКУВА́ТИЙ (про дерево — із сучками, нерівностями), КОРЯЧКУВА́ТИЙ, КОРДУБА́ТИЙ. Старий вівчар нагадував крученого сучкуватого граба, битого вітрами й хуртовиною (М. Томчаній); На скелях росли низенькі корячкуваті сосни (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. сучкуватий — сучкува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сучкуватий — див. кривий  Словник синонімів Вусика
3. сучкуватий — СУЧКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (М.  Словник української мови у 20 томах
4. сучкуватий — -а, -е. 1》 Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. 2》 перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сучкуватий — СУЧКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах