сучкуватий
СУЧКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (М. Коцюбинський);
Дуб сучкуватий, розчахнутий бурею злою, Стояв і мовчав, і думу гадав над водою (Л. Забашта);
Він ішов їй назустріч, спираючись на . сучкувату грушеву ковіньку (В. Козаченко);
Сьогодні вранці Платон спалив останню сучкувату гілляку (М. Зарудний);
* Образно. [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний... [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба... (О. Корнійчук);
– Упертий фриц... – Порода сучкувата... Хоч кіл йому теши на голові!.. (І. Гончаренко).
2. перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.).
Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Іван Ле);
Невеличкий сучкуватий дядько, з .. цілий день вовтузиться коло будови спільного барака для спання робітників та решток перечавленої худоби (У. Самчук);
Широкі, плескаті, з кістлявими горбиками щиколоток, з короткими сучкуватими пальцями, зарослі рівно висіяним рудувато-вогнистим волоссям, його [Вільготи] руки лежали на колінах спокійно... (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)