1. Словник української мови у 20 томах

сучкуватий

СУЧКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий.

Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (М. Коцюбинський);

Дуб сучкуватий, розчахнутий бурею злою, Стояв і мовчав, і думу гадав над водою (Л. Забашта);

Він ішов їй назустріч, спираючись на . сучкувату грушеву ковіньку (В. Козаченко);

Сьогодні вранці Платон спалив останню сучкувату гілляку (М. Зарудний);

* Образно. [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний... [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба... (О. Корнійчук);

– Упертий фриц... – Порода сучкувата... Хоч кіл йому теши на голові!.. (І. Гончаренко).

2. перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.).

Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Іван Ле);

Невеличкий сучкуватий дядько, з .. цілий день вовтузиться коло будови спільного барака для спання робітників та решток перечавленої худоби (У. Самчук);

Широкі, плескаті, з кістлявими горбиками щиколоток, з короткими сучкуватими пальцями, зарослі рівно висіяним рудувато-вогнистим волоссям, його [Вільготи] руки лежали на колінах спокійно... (Є. Гуцало).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сучкуватий — сучкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сучкуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. сучкуватий — -а, -е. 1》 Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. 2》 перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сучкуватий — ВУЗЛУВА́ТИЙ (з потовщеннями), ВУЗЛИКУВА́ТИЙ, ВУЗЛА́СТИЙ, ВУЗЛА́ТИЙ, СУЧКУВА́ТИЙ, ГУДЗУВА́ТИЙ діал. — Здрастуй, Уляно Петрівно, — відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Д. Словник синонімів української мови
  5. сучкуватий — СУЧКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (Коцюб. Словник української мови в 11 томах