сучкуватий
СУЧКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий.
Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою — і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (Коцюб.,, І, 1955, 149);
Дуб сучкуватий, розчахнутий бурею злою, Стояв і мовчав, і думу гадав над водою (Забашта, Пісня.., 1961, 39);
Він ішов їй назустріч, спираючись на.. сучкувату грушеву ковіньку (Коз., Блискавка, 1962, 48);
Сьогодні вранці Платон спалив останню сучкувату гілляку (Зар., На.. світі, 1967, 138);
*Образно. [Катерина:] Що ж, Тиміш красень-хлопець, показний… [Морж:] Сучкуватий, стругати багато треба… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 10);
— Упертий фриц… — Порода сучкувата… Хоч кіл йому теши на голові!.. (Гонч., Вибр., 1959, 374).
2. перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.).
Облипла спітніла сорочка не ховала від людського зору Ахметового сучкуватого тіла (Ле, Міжгір’я, 1953, 301).
Значення в інших словниках
- сучкуватий — сучкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- сучкуватий — див. кривий Словник синонімів Вусика
- сучкуватий — СУЧКУВА́ТИЙ, а, е. 1. Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. Вийшов Хо на галяву, сперся на сучкуватий костур, майнув довгою бородою – і повіяв од неї тихий вітрець, холодною цівкою вдарив у дерева (М. Словник української мови у 20 томах
- сучкуватий — -а, -е. 1》 Який має багато сучків, з сучками; вузлуватий. 2》 перен. Скоцюрблений, скорчений, з виступаючими суглобами (про тіло людини, її пальці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сучкуватий — ВУЗЛУВА́ТИЙ (з потовщеннями), ВУЗЛИКУВА́ТИЙ, ВУЗЛА́СТИЙ, ВУЗЛА́ТИЙ, СУЧКУВА́ТИЙ, ГУДЗУВА́ТИЙ діал. — Здрастуй, Уляно Петрівно, — відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Д. Словник синонімів української мови