сучка

СУ́ЧКА, и, ж.

1. Те саме, що су́ка 1.

Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (Котл., І, 1952, 194);

— Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги… (Коцюб., І, 1955, 263);

*У порівн. Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (Н.-Лев., II, 1956, 278).

2. перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки.

— Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаю! Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (Мирний, IV, 1955, 27);

Вони з усією селянською простотою обізвали її сучкою, згадали її полюбовників, і вона з ганьбою побігла від людей (Стельмах, II, 1962, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

сучка — су́чка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
сучка — див. повія Словник синонімів Вусика
сучка — -и, ж. 1》 Те саме, що сука 1). 2》 перен., вульг. Уживається як лайливе слово, перев. щодо жінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
сучка — СУ́ЧКА, и, ж. 1. Те саме, що су́ка 1. Знайомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч (І. Котляревський); – Пхнула я дійницею двері у хлівок, аж звідти як не вискочить біла сучка, та мені між ноги... (М. Словник української мови у 20 томах
сучка — СОБА́КА, ПЕС, ЦУ́ЦИК розм., ГАВКУ́Н розм., ПСИ́НА розм., БРОВКО́ розм., РЯБКО розм., БАРБО́С розм. (дворовий непородистий); ЦЮЦЬКО́ розм., ЦЮ́ЦЯ дит.; ША́ВКА (невеликий кімнатний або дворовий собака); СУ́КА, СУ́ЧКА (самиця). Словник синонімів української мови
сучка — Су́чка, -чки, -чці; су́чки, -чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
сучка — Сучка, -ки ж. 1) ум. отъ сука. 2) Родъ игры. КС. 1887. VI. 484. 3) Часть ткацкаго станка. см. верстат. Шух. І. 255. 4) Родъ кушанья. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячину: діда, братка, рябка, сучку, каленика. О. 1862. XI. Кух. 27. 5) Поплавокъ, привязанный къ якорю дуба. Мнж. 179. Словник української мови Грінченка