суш
ПОСУ́ХА (брак дощу влітку; суха, жарка погода), ЗАСУ́ХА, СУХО́ТА розм., СУ́ША (СУШ) розм., БЕЗДОЩІВ'Я розм. Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Дощу нема, сонечко припіка, по дорозі аж пил від засухи... (Г. Квітка-Основ'яненко); Яка не довга сухота у літі, а раз таки їй дощ учинить край! (В. Королович); Стояла літня суша. Болото й мочарі таки добре висохли (І. Нечуй-Левицький); Щось назрівало — це відчували всі, як в бездощів'я по ломоті в кістках відчувають прихід грози (В. Земляк).
СУХОСТІ́Й (засохлі дерева, кущі і т. ін., що стоять на корені), СУШНЯ́К, СУШНИ́К, СУШ розм. Калюжний з Костею, провалюючись у заметах, пішли шукати сухостою (Григорій Тютюнник); Ходить не находиться тут дідусь Тарас.. То сушняк він спалює (М. Познанська); Підійди ближче — там суш, колючі зарості маслин та гледичій (О. Гончар).
СУШНЯ́К збірн. (сухі гілки, сучки, сухий хмиз), СУШНИ́К, ПО́СУШ, СУШ розм., СУХАРИ́НА діал., ЛІМ діал., ЛОМ діал. Сидір Антонович.. подався до гаю, щоб допомогти Саньці збирати сушняк (А. Шиян); — Усяк знає, яка мені користь з того лісу: сушнику на зиму назбираю, сіна корові припасу (Леся Українка); Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне (Словник Б. Грінченка); От обдертий дідусь-старовина Шкандибає, аж гнесь до землі, Гне додолу його сухарина (І. Франко); Ой піду я в ліс по дрова, Назбираю лому (пісня). — Пор. 1. хмиз.
Словник синонімів української мови