суша
СУ́ША (тверда частина земної поверхні — на відміну від водяного простору), СУХОДІ́Л, ЗЕМЛЯ́. Тим часом до суші Товариші Телемаха дійшли й відв'язали вітрила, Щоглу спустили й на веслах до пристані вже підпливали (переклад Бориса Тена); До Ненаситця добиралися різними шляхами: водою і суходолом (М. Шаповал); Якийсь час пливли вони в тумані, поміж берегами, одірвані од землі й безпомічні (М. Коцюбинський).
ПОСУ́ХА (брак дощу влітку; суха, жарка погода), ЗАСУ́ХА, СУХО́ТА розм., СУ́ША (СУШ) розм., БЕЗДОЩІВ'Я розм. Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Дощу нема, сонечко припіка, по дорозі аж пил від засухи... (Г. Квітка-Основ'яненко); Яка не довга сухота у літі, а раз таки їй дощ учинить край! (В. Королович); Стояла літня суша. Болото й мочарі таки добре висохли (І. Нечуй-Левицький); Щось назрівало — це відчували всі, як в бездощів'я по ломоті в кістках відчувають прихід грози (В. Земляк).
Словник синонімів української мови