суша
СУ́ША¹, і, ж. Земля (на відміну від водяного простору, моря); материк.
Глибоко в сушу врізалась затока Мейлахті (В ім’я Вітч., 1954, 68);
Більша частина поверхні земної кулі зайнята океанами, а менша — являє собою сушу (Фіз. геогр.., 6, 1957, 3);
На суші, в повітрі — усюди бої — Від Чорного моря до Білого моря! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 16);
Зрадів Одіссей, як дерева і землю побачив. Кинувсь пливти він, щоб швидше на сушу ногами ступити (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 107);
// Сухе місце.
І рогоза росте в безводній суші (Сл. Гр.).
СУ́ША², і, ж., розм. Суха, засушлива пора; суха, жарка, без дощів погода; засуха.
— Гляди лиш, чи це не на сушу, — казала, позіхнувши, його жінка Настя і глянула на небо, — небо чисте, а блискавиця моргає (Мирний, IV, 1955, 86);
Сонце заходило безхмарно.. — як на сушу та спеку (Гончар, Новели, 1954, 109);
Пшениця, пишна та весела, красувалася за садом. І суша не взяла хлібів (Горд., Дівчина.., 1954, 137);
*У порівн. Той смуток.. в’ялить рум’янець і сушить тіло, як суша й спека землю (Н.-Лев. .VI, 1966, 68).
Словник української мови (СУМ-11)