сучок
СУЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до сук.
Серце моє припадає, тремтячи, К тобі, о скибо мужицька, тверда, Дух мій в нутро твоє, тоне гарячий, Наче у море блискуча звізда. Кожну пилинку твою проникає, Кожний камінчик, корінчик, сучок (І. Франко);
Пильно оглядав [Січкар] кряжі, бракував за найменший сучок (М. Стельмах).
2. Те саме, що сук.
Лащ був схожий не на чоловіка, а на старого дуба серед степу, розбитого громом, з обламаними гілками, кругом обтиканого товстими сучками (І. Нечуй-Левицький);
На сучку верби висів прогнилий ятір (Григорій Тютюнник);
Деревина ялини стругається важче, ніж деревина сосни, бо у неї більше твердих сучків (з навч. літ.);
* Образно. Бачиш, які сучки поробив ревматизм, – показав він на руки свої (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)