сушня
СУШНЯ́, і́, ж., розм.
1. Те саме, що суші́ння.
2. збірн. Сушені фрукти, ягоди; сушняк.
Для одержання сушні високої якості груші спочатку бланшують у киплячій воді, а потім обкурюють (з наук. літ.);
Для сушні використовують плоди майже всіх плодових і ягідних культур (з наук. літ.);
Що ж, Льонця зварить грибів. Нахилила дзбан, щоб висипати сушню в миску, і враз осліпла (У. Самчук);
Джура дрімав стоячи. Він або дрімає, або жує щось – найчастіше сушню, дістаючи її з глибоченних кишень синіх штанів (Ю. Мушкетик).
3. збірн. Сухі дерева, гілки.
Світив Огонь всю нічку аж до ранку. Попереду він за сушню узявсь І потихеньку став тріщати, А як вітрець-підлиза розгулявсь, Тоді вже всюди став палати (Л. Глібов).
4. Те саме, що суша́рка.
Тринадцять літ учителькою! Тринадцять літ вона сохла, як яблуко у сушні! (М. Коцюбинський);
А ось і переробочний [переробний] пункт льону. Від нього тягнуться, мов срібні нитки, рейки до сушні (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)