сушняк
СУШНЯ́К, у́, ч., збірн., розм.
1. Сухі дерева, кущі; сухе суччя, гілки.
– Як опинилася в лісі? – Сушняк збирала (О. Кундзич);
Він клопочеться, щоб впору обрізати сушняк, позшкрібати із стовбурів стару кору, в якій ховаються шкідники (з наук. літ.);
Десь після півночі почула [Марія] шелестіння сушняку під чиїмись ногами (Іван Ле).
2. Сушені фрукти, ягоди; сушня.
Привабливим сміхом засміялася Юля, смачно уплітаючи кисіль із домашнього сушняку і викладаючи на газетку кісточки (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)