сушняк
СУШНЯ́К, у́, ч., збірн., розм.
1. Сухі дерева, кущі; сухе суччя, гілки.
— Як опинилася в лісі? — Сушняк збирала (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 352);
Він клопочеться, щоб впору обрізати сушняк, позшкрібати із стовбурів стару кору, в якій ховаються шкідники (Хлібороб Укр., 11, 1969, 21);
Десь після півночі почула [Марія] шелестіння сушняку під чиїмись ногами (Ле, Клен. лист, 1960, 124).
2. Сушені фрукти, ягоди; сушня.
Привабливим сміхом засміялася Юля, смачно уплітаючи кисіль із домашнього сушняку і викладаючи на газетку кісточки (Тют., Вир, 1964, 225).
Словник української мови (СУМ-11)