сфінкс
СФІНКС, а, ч.
1. У стародавньому Єгипті – кам'яна фігура лежачого лева з головою людини, яка уособлювала владу фараона.
Йосип заходився хату Із очерету будувати, Щоб хоч укритися вночі. З-за Нілу сфінкси, мов сичі, Страшними мертвими очима На теє дивляться (Т. Шевченко);
Над самим спуском до води стояли два стародавні сфінкси, споруджені з сієніту 2700 літ тому (О. Ільченко);
* У порівн. Вчителька сиділа нерушимо, як єгипетський кам'яний сфінкс (І. Нечуй-Левицький);
Огей замріявся і скам'яніло, без жодного виразу на обличчі, як сфінкс, дивиться в одну точку (Олесь Досвітній);
// Про таку фігуру або її варіант, вирізьблений як прикраса.
Серед інших будівель тут [в Ольвії] був великий будинок, що належав скіфському царю Спілу, оздоблений .. сфінксами і грифонами (з наук. літ.);
Тепер в Каїрі можна побачити сфінкса, що сп'явся на ноги, новий гігантський монумент (з наук.-попул. літ.).
2. У давньогрецькій міфології – крилате чудовисько з головою жінки й тулубом лева, яке задавало нерозв'язні загадки.
Біля селища Предущельне Кримської області стоїть восьмиметрова скеля, яка дуже скидається на сфінкса, цю легендарну напівлюдину-напівзвіра, породжену змієподібними чудовиськами Тіфоном та Єхідною (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Він був величний і недоступний, зосереджений в собі і загадковий, наче сфінкс (П. Колесник).
3. перен. Про загадкову істоту, таємничу, незрозумілу людину або взагалі про що-небудь таємниче, загадкове, незрозуміле.
Дитина – це загадка, живий сфінкс (О. Гончар);
Наука лише торує підступи до заповітного сфінкса творчості, що гордо височить над морем знань (з наук.-попул. літ.).
4. Великий метелик, гусениця якого, піднімаючи передню частину тіла, нагадує єгипетську статую.
5. Вузьконоса мавпа роду павіанів, шерсть на шиї та плечах самців якої має вигляд гриви.
◇ (1) Як сфінкс, зі сл. мовча́ти. – повністю, абсолютно.
– О, мої наївності! Мовчу, як сфінкс. – І раптом додала: – А все-таки ваші розмови про франкмасонів я підслухала (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)