схвильованість
СХВИЛЬО́ВАНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. схвильо́ваний 2.
– Я вже люблю тебе, мою сестру рідну, – говорила схвильовано Зінька, і ця схвильованість передавалася гості (А. Шиян);
Явно позує [дівчина] перед об'єктивом. І, видно, без звички їй це – тим-то таке напруження в лиці і схвильованість (А. Головко);
Похвалив [учитель] за схвильованість викладу, за грамотність (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)