схвильованість
СХВИЛЬО́ВАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. схвильо́ваний 2.
— Я вже люблю тебе, мою сестру рідну, — говорила схвильовано Зінька, і ця схвильованість передавалася гості (Шиян, Баланда, 1957, 59);
Явно позує [дівчина] перед об’єктивом. І, видно, без звички їй це — тим-то таке напруження в лиці і схвильованість (Головко, І, 1957, 445);
Похвалив [учитель] за схвильованість викладу, за грамотність (Хижняк, Тамара, 1959, 10).
Словник української мови (СУМ-11)