схизма
СХИ́ЗМА, и, ж., церк.
1. Церковний розкол у християнстві внаслідок суперечностей між послідовниками різних поглядів (перев. про поділ православної і католицької церков).
За умов сучасної подвійної схизми в українському православ'ї багато хто бачить вихід у рішучому втручанні світської влади, зокрема, президентської, у справи церкви (з газ.);
Церковна схизма привела до поділу не тільки церкви, але загалом Європи, православна й католицька частини якої почали розвиватися своїми особливими несхожими шляхами (з газ.);
// Розкол будь-якого руху, організації і т. ін.
Ця схизма в лавах ОУН, без сумніву, завдала великої шкоди справі інтегрального націоналізму (з наук.-попул. літ.).
2. Те саме, що правосла́в'я.
– Вони [хлопи] нас обох ненавидять через те, що ми оступились од схизми (І. Нечуй-Левицький);
Церквам ерекцій не давати, а де є старі – накладати на них великі оплати. Землі волинські і подільські, де люд уперто тримається схизми, віддати татарам (Г. Хоткевич);
Ваша ексцеленціє, не звинувачуйте мене в прихильності до схизми – мій шановний вітець, староста львівський, справді був у дитинстві православним, я ж вірно служу католицькій державі і її правителям... (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)