схлюпнути
СХЛЮ́ПНУ́ТИ, схлю́пну́, схлю́пне́ш, док.
1. тільки 3 ос. Рухаючись, утворити плескіт (про воду або іншу рідину); плеснути.
Час від часу з-під мосту чути, як схлюпне вода, – скинулась риба (О. Гончар);
* Образно. Мабуть, раніш уже знала [мати] за синову долю, та й уже од-тужила, а це кінь [прибіг]. Знову схлюпнув біль у душі, – бо не жахнулася, не сплеснула руками у розпачі (А. Головко).
2. що і без дод. Різко рухаючи посудину, вилити з неї через край частину рідини; виплеснути.
Хижо світила [пані] очима на Івася, .. як він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Панас Мирний);
Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (С. Чорнобривець);
Деякі з солдатів дивились у землю і стояли так непорушно, що, якби їм поставили на голови посуд з водою, вони б її не схлюпнули (В. Винниченко);
* Образно. Дмитрові Івановичу в одну мить схлюпнула з душі гаряча каламутна хвиля (Ю. Мушкетик);
// Різким рухом плеснути на кого-, що-небудь трохи води або іншої рідини.
Схлюпнув [Тихін] потім на руки з корита біля колодязя й догнав Давида вже на вулиці (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)