схлюпнути
СХЛЮ́ПНУТИ, схлю́пну, схлю́пнеш, док.
1. тільки 3 ос., неперех. Рухаючись, піднімаючись догори, утворити плескіт (про воду або іншу рідину); плеснути.
Час від часу з-під мосту чути, як схлюпне вода, — скинулась риба (Гончар, II, 1959, 239);
*Образно. Мабуть, раніш уже знала [мати] за синову долю, та й уже од-тужила, а це кінь [прибіг]. Знову схлюпнув біль у душі, — бо не жахнулася, не сплеснула руками у розпачі (Головко, І, 1957, 370).
2. перех. і без додатка. Різко рухаючи посудину, вилити з неї через край частину рідини; виплеснути.
Хижо світила [пані] очима на Івася,.. як він, наливаючи чай у блюдце, схлюпнув трохи на стіл (Мирний, III, 1954, 161);
Нахилившись над горшком, Устина довго цяпала ложкою молочну кашу, спокійно, щоб не схлюпнути, поставила на стіл миску (Чорн., Потік…, 1956, 178);
// Різким рухом плеснути на кого-, що-небудь трохи води або іншої рідини.
Схлюпнув [Тихін] потім на руки з корита біля колодязя й догнав Давида вже на вулиці (Головко, II, 1957, 125).
Словник української мови (СУМ-11)