сходини
СХО́ДИНИ, дин, мн.
1. Зустріч людей, об'єднаних спільними інтересами; зібрання.
Вона почуває, що вже факт таємних і небезпечних сходин сам по собі вабить її більше, ніж слухання творів поетів (Ірина Вільде);
На останніх сходинах ватаги вони накинули гачок і на пана війта, щоб провчити його за болючу кривду, заподіяну на тому тижневі їхньому вчителеві (Д. Бедзик);
Славко натякнув на часті сходини у Франка невеличкого гуртка (П. Колесник);
// Зустріч людей для розваг, відпочинку.
Іноді бував на тих сходинах і Грицько. Та не по душі йому були такі гульбища (Панас Мирний);
Дуже любив [Філько] всілякі товариські сходини, пікніки, раути, особливо коли вони були пов'язані з добірним буфетом чи вечерею (Ірина Вільде);
Вечорами сходини, суперечки, читання своїх і чужих поезій (Т. Масенко).
2. діал. Зустріч, побачення.
Вона бачила Ольгу .. на таємних сходинах з улюбленим (І. Франко);
Вона була би .. радо зарядила сходини зо Славком зараз тоді, як поздоровіла, та тільки перебила їй у цім її тітка (Л. Мартович).
3. рідко. Дія за знач. схо́дити 1, 2.
Після сходин на гору Федір три дні лежав у ліжку (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)