схоплюватися
СХО́ПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СХОПИ́ТИСЯ, схоплю́ся, схо́пишся; мн. схо́пляться; док.
1. Різко, стрімко вставати, підійматися або дуже швидко залишати яке-небудь місце.
Де купка [дівчат] сидить, то підкрадуться [парубки] та по-ведмежому і ревнуть... а ті схоплюються, біжать, регочуться, лають... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вона присіла на кінчику стільця, розказувала, потім знов схоплювалась з місця (І. Нечуй-Левицький);
Він схопився й побіг до Явдошиної оселі (М. Коцюбинський);
Схопився [Остапко], як опечений, підсмикнув штаненята й боязко подався лавою поза столом (А. Головко);
// Залишати якесь місце, побігши або злетівши (про тварин, птахів).
З-під ніг схоплювались і зникали в кущах зайці (Яків Баш);
Недалеко від його схопилася сіренька пташка і, скочивши на тин, почала цьомкати (Панас Мирний);
// Прокинувшись, швидко вставати з постелі.
Я після революції, як пана вже й не було, довго ще схоплювався на світанку з переляком, щоб не заспати (Мирослав Ірчан);
Вранці він схоплювався разом з третіми півнями, приходив до матері (Григорій Тютюнник);
– Рано-ранісінько схоплюся; біжу на поденщину (Марко Вовчок);
Жінка щось надто рано сьогодні схопилася (А. Хижняк).
2. Братися, хапатися за кого-, що-небудь швидким, різким порухом рук.
Раз по раз з грудей у його виривались тяжкі “охи”, раз по раз він схоплювався руками за перегнуту спину (Панас Мирний);
Липтак побіг за возом, .. схопився ззаду за полудрабки (М. Томчаній);
Серце билося. Схопився [Дмитро] рукою за груди (Г. Хоткевич);
// Швидким, різким порухом брати одне одного за руки; з'єднуватися, узявшись за руки.
Зустріч відбулася серед хвиль, і плавці довго не могли схопитися за руки, їх усе розбивала хвиля, та нарешті їм пощастило (Ю. Яновський);
// Швидко братися, хапатися за який-небудь предмет, щоб почати щось робити.
– Дзвони! – не тямлячи себе од гніву й одчаю, скрикнув Юхим. І тої ж миті Саранчук, видко, просто руками схопився за било і забив у дзвін (А. Головко);
– Хто тут? – придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю (О. Довженко);
// перен. Швидко, охоче погоджуватися з чим-небудь.
[Вітровий:] Я розгарячився на зборах і сказав, – не приймаєте мій план, тоді зніміть мене з заступника голови. Романюк за це схопився і призначив мене бригадиром рибалок (О. Корнійчук);
– У нас тут недалеко цукровий завод єсть, – замріяно почав Григір. – Але, як кажуть, радіє кума, та дарма: той жом, який нам належав, ми вже давно вивезли і прокормили, а нового не дадуть... – А якщо попробувати? – зараз же схопився за цю думку Дорош (Григорій Тютюнник).
3. Розпочинати бій, боротьбу, бійку.
Оба схопилися в боротьбу. Ох, і люто ж боролися гуцули!.. (Г. Хоткевич);
Доганяв Ван-Лін самурая в тайзі. Схопились. Починається боротьба не на життя, а на смерть (О. Довженко);
Рвонулися [батько й син] один до одного, схопилися, вперлися один у одного плечима і хитро, пружно заходили ногами, вибираючи вигіднішу позицію для ривка (Григорій Тютюнник);
* Образно. В полях уже згасали гречки. Надходила та драматична пора, коли в невидимім поєдинку літо схоплювалося із осінню (М. Стельмах).
4. Несподівано виникати, починатися (про явища природи, шум, крик і т. ін.).
На порожніх вулицях, занесених снігом, пронизливо верещали ковані колеса обозу, тріскали безладні постріли, схоплювалися крики й лайка (П. Панч);
Земля тряслася. Вибухи схоплювалися все ближче (О. Гончар);
Ось схопилась хуртовина. Закурилася долина (Я. Щоголів);
Інколи схопиться заверюха [завірюха] – .. світу божого не видно (П. Куліш);
На небі загуркотів грім. В одну мить схопився страшний вітер і засвистів в садку (І. Нечуй-Левицький);
// Швидко спалахувати (про пожежу, полум'я).
Місто займається одразу. Пожежа схоплюється на чотири боки (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. – Так хіба нам сидіти згорнувши руки, коли огонь уже підложено і ось .. пожежа схопиться по Вкраїні! (П. Куліш);
// З'являтися, утворюватися на чому-небудь.
Дощ шпарить, аж бульки схоплюються (Є. Кравченко);
Гребці важко дихали .. На долонях схопилися великі водяні пухирі й одразу потріскались (В. Кучер);
// Раптово виникати, ставати помітним.
Між бровами на лобі схоплюється вертикальна зморшка (В. Козаченко);
На пухкеньких губах схоплювалась усмішка (П. Панч).
5. Сходити, підніматися над обрієм (про сонце, місяць).
Рано-рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом... (Панас Мирний);
Ще не схопилося й сонце, а схвильований натовп уже гатив кулаками в залізні двері крамниці (С. Воскрекасенко).
6. Раптом пригадувати або помічати що-небудь; спохвачуватися.
– То почекай, Любо, щось маю сказати! – пізно схоплюється Салоган (М. Стельмах);
– Якби і в нашого батька були такі достатки, Грицьку, як у його, хіба б і нас не вчили... – не швидко обізвавсь Івась. – Якби ж то! – зразу одказав Грицько та й схопився. – Ти думаєш і в Василевого батька багато їх? (Панас Мирний).
7. з інфін. Поспішно починати робити що-небудь.
[Поліксена:] Божевільна! він почув! схопився бігти! Вже за ним погнались... (Леся Українка);
Тут вже рушниці замовкли: схопилися [повстанці] сіктись, боротись (П. Тичина).
8. Стрибком, рвучко й швидко підніматися, вилазити на що-небудь.
Багато людей схоплюється на лавки, грозять кулаками. Чутно тільки найдужчі голоси (Леся Українка);
Аж ось заторохтів надворі візок. Повели Прокопа. Я, в чім була, схопилась до його на візок (Марко Вовчок);
На коня схопився [Ігор]... (Н. Забіла).
◇ [Аж] бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (вхопи́тися, схопи́тися) за живі́т (за бо́ки, рідко в бо́ки) див. бра́тися;
Бра́тися (хапа́тися) / взя́тися (схопи́тися) у ру́чки див. бра́тися;
Зрива́тися (схо́плюватися, підхо́плюватися і т. ін.) / зірва́тися (зметну́тися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні ([рі́вні] но́ги) див. зрива́тися;
Обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) див. хапа́тися;
(1) Схопи́тися на кулаки́ – розпочати бійку.
Серед двору зійшлися двоє: бородай-мотузяр і дебелий городовик. Вони схопилися на кулаки (Ю. Смолич);
(2) Схопи́тися обі́руч (обома́ рука́ми) – те саме, що Обома́ рука́ми хапа́тися / схопи́тися (ухопи́тися) (див. хапа́тися);
(3) Схопи́тися по́лум'ям – почати яскраво горіти; запалати.
Іван припав до землі і дув .. Вона [червона цятка] росла, червоніла .. і нарешті, не витримавши, схопилась полум'ям (М. Коцюбинський);
(4) Схопи́тися (ухопи́тися) / схо́плюватися за го́лову рука́ми <[Аж] за го́лову схопи́тися> – виявити велике хвилювання через безвихідність становища; безнадійність і т. ін.
– Ви ж зять Любові Федорівни, вона вам сприяє, робіть що а то вийде біда. Вони доноси шлють. – Доноси? – І Чуйкевич вхопився за голову руками. Мій тесть і теща донощики на свого гетьмана й добродія! (Б. Лепкий);
– Де ж Яків? де ж він? – схоплюючись за голову руками, крикнула Горпина (Панас Мирний);
Коли після тієї страшної тризни брати приїхали кіньми й забрали своє добро, Микула аж за голову схопився – адже вони взяли все, у нього лишились тільки кінь, віз та рало (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)