схоплювати
СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., кого, що.
1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.
Ксеня схоплює з лавки полотняну торбину й, пританцьовуючи, вибігає з хати (М. Стельмах);
Схопивши шапку, хотів було [Наум] втікати надвір (Г. Квітка-Основ'яненко);
Сама як схопить [пані] дзвінок! по всіх покоях – дзінь-дзінь! (Марко Вовчок);
– Як схоплю я сокиру – двох вовків зарубав, а тоді на коня (О. Донченко);
– Пий! Солдат схопив флягу обома руками (О. Гончар);
// Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів).
На льоду золотим карасиком стріпнувся місяць. Лисичка схопила його лапками (Григорій Тютюнник);
Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його, підкинув угору, щоб зручніше проковтнути (М. Стельмах);
* Образно. З моря йшли холод та гуркіт, море зажерливо ревло, схопивши її Мусія (Ю. Яновський);
// за що. Хапаючи за що-небудь, тримати, стискати.
– Я вже схоплюю жар-птицю за хвіст і знов упускаю її (О. Донченко);
Алла Михайлівна схопила мене за руку і здавила так, що я мало не скрикнула (Леся Українка);
Вартовий схопив конвоїра за горло (Г. Епік);
// за що. Поривчасто хапаючи кого-небудь за щось, затримувати, зупиняти.
Не кажи злодій, поки за руку не схопив (прислів'я);
Він береться за шапку. Схопила [Варка] його за рукав, – не пускає з хати (Марко Вовчок);
Давид здивований схопив Тихона за руку і спинив (А. Головко).
2. Ловити, силою зупиняти кого-небудь, не даючи можливості піти, утекти.
Ловила [мати] діток коло себе, схоплювала та й поцілунками всипала та усе голосніш ридала (Марко Вовчок);
Один із них [бандитів] хотів її схопити. Вона, скрикнувши, вислизнула з-під руки і знетямлено подалася вздовж стежки (О. Гончар);
// розм. Раптово, несподівано затримувати, заарештовувати.
Несподівано після трьох років служби молодого офіцера схопили жандарми (з наук.-попул. літ.);
– Трапилось так, що схопила одного разу того хлопця поліція і кинула в тюрму (І. Цюпа).
3. перен., розм. Здобувати що-небудь певними зусиллями, якимись діями.
– Три роки – не вік, та й навіть за два роки можна схопити ремесло в руки, коли є хист і охота (П. Козланюк);
// Одержувати погану оцінку за що-небудь.
Соромно такому самостійному учневі .. трійки схоплювати (В. Кучер);
– За співи й музику – двійку схопив, – чистосердечно признався Юра (Є. Кравченко);
Поїхала [дівчина] вступати до Кіровоградського політехнічного і на єдиному екзамені провалилася – двійку з математики схопила (з газ.).
4. Відчувати на собі (фізично або морально) певну дію кого-, чого-небудь; діставати покарання за щось.
Він вискакує з хати і .. одразу схоплює батога по плечах (М. Стельмах);
– Скільки я нарядів позачергових схопив! (Д. Ткач).
5. перев. док., розм. Несподівано захворіти, застудившись або заразившись чим-небудь.
Мені не повезло трохи, я застудився, схопив бронхіт, до того прилучилася астма (М. Коцюбинський);
Тяжко-тяжко мені .. Ой, хоч би занедужать як, схопить “скоротечну”, .. вмерти й собі, не чуть нічого, не бачити... (А. Тесленко);
За два тижні по народженні Галини померла мати її, схопивши в злиднях через недогляд породильну [яка буває після родів] гарячку (Є. Кротевич).
6. перев. док., розм. Раптово й сильно виявитися в кого-небудь (про хворобу, біль).
[Гільзе:] І чого се ти так гнався? От добігаєшся, що знов тебе ота хвороба схопить, будеш горілиць лежати та об землю битись (Леся Українка);
– Най би, – гадає, – схопила недуга, Щоб відпустили додому, до плуга... Вже ж йому той остогид карабін (Д. Павличко);
На ранок його знову схопив кашель, закололо в боці (Ю. Бедзик);
// безос.
– Довго ж ти вибирався [додому], сину. Стара й дуба могла дати. Схопило її так, що, думали, вже не встане (Г. Коцюба);
Схопило біля силосу так, що літаком довелося відправляти небораку в область – того ж дня й прооперували (О. Гончар);
// перен. Раптово оволодіти чиїмись думками; охопити кого-, що-небудь (про почуття, стан).
Товариська зрада, докора – разом кинулись йому в голову, схопили за серце... (Панас Мирний);
Жаль, невимовний жаль і важка злоба схопили обценьками моє серце (Ю. Збанацький).
7. Раптово, з силою обгортати, охоплювати з усіх боків (про полум'я, пожежу).
8. перен., розм. Швидко, легко або мимохідь, частково сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь.
Павлуша уважно прислухався до їхньої розмови. Говорили більше про речі незрозумілі для нього, але дещо хлопець таки й схоплював (А. Головко);
Для неї, яка з трійок не вилазила, було просто дивовижно, як він швидко все схоплював, який розум у нього чіткий та бистрий (О. Гончар);
– Навчи мене, будь ласкав, грамоті .. Я ж таки півроку .. ходив до школи, букви .. усі до одної схопив (Ю. Збанацький);
// Сприймати, розпізнавати, помічати що-небудь, перев. органами чуттів; уловлювати.
В його жарті Дмитро схоплює тривожне для себе почуття (М. Стельмах);
Його пильний погляд враз схопив і набряки під очима, і поріділе волосся над високим... чолом, і дрібні зморшки на вилицях (З. Тулуб);
Навіть з літака не схопиш Всю неосяжність широти (Л. Дмитерко);
// Втягувати в себе, вдихати (повітря, аромат).
Дарку сперли якісь болі під грудьми, і вона мусить схопити духу (Ірина Вільде);
Флора Германівна жадібно, на повні груди, схопила лоскотний аромат матіоли (Г. Коцюба).
9. перен. Підмічати, виділяти, вирізняти серед чого-небудь.
Артистові потрібна глибока мудрість для того, щоб без помилок відсіювати від потрібного матеріалу все зайве, дрібне, нехарактерне, помічати, схоплювати та занотовувати лише цінне, головне (з мемуарної літ.);
Автор [М. Негода] уміє схоплювати і відтворювати живі характери людей колгоспного села (А. Малишко);
Франко говорить в своїй статті [“З нової чеської літератури”], що Махар вірно схопив картину політичної боротьби (із журн.);
Асхат Сафаргалін [з Татарії] пройнявся своєрідністю України, .. схопив найтиповіше і все це відтворив у своїх натхненних, зігрітих щедрим серцем художника полотнах (із журн.).
10. розм. Заморожувати, покривати шаром льоду, кригою.
Ранковий холод схоплює землю (М. Стельмах).
11. З'єднувати, скріплювати що-небудь.
Схоплювати колоди прутами.
12. діал. Швидко зривати, знімати щось з кого-, чого-небудь.
– Квіток було назриваєм та позаквітчуємось, як молоді, та до самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе (Марко Вовчок);
[Домаха:] Як я опинилася біля вашого подвір'я, – не пам'ятаю, як схопила з себе пояса і хотіла повіситись, – не тямлю... (М. Кропивницький).
(1) [За] живі́т схопи́ло, безос. – хто-небудь відчув сильний біль в животі.
– Полягали ми спати. Уночі як схопило мене за живіт, Боже мій, як наче хто ножем ріже! (Григорій Тютюнник);
– Ледве душі не віддав Богові. Живіт мені схопило, і голова... (С. Добровольський);
(2) Схопи́ти в обі́йми кого – швидко обхопити руками, обійняти кого-небудь.
Я хтів схопити отак в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям, і притиснути до серця: брате! (М. Коцюбинський);
Мамо! Це я! Я! – схопила Тамара матір в обійми (А. Хижняк);
(3) Схопи́ти (ухопи́ти) го́лову в ру́ки (рука́ми, в доло́ні) – швидко обхопити руками голову від болю, переживання і т. ін.
І день іде, і ніч іде. І голову схопивши в руки, Дивуєшся, чому не йде Апостол правди і науки? (Т. Шевченко);
Вона підніметься, кашляє, схопивши голову в руки... Сидить... Кашель трохи втих (Панас Мирний);
Жінка не промовила ні слова. Зі стогоном, схопивши голову руками, опустилась на коліна (М. Стельмах);
Як прийшов він додому, як сів, як ухопив голову в руки і просидів всю ніченьку до самого світа (І. Нечуй-Левицький);
Ухопивши голову в долоні, цілими годинами сидить безщасна дівчина непорушно, потонувши в безрадісних думах (Г. Хоткевич);
(4) Схопи́ти на ру́ки кого – піднявши кого-небудь, посадити на руки.
– Схопив він її на руки та й помчав (Марко Вовчок);
Тимко .. схопив Коростильова, як дитину, на руки і почав кружляти його навколо себе (Григорій Тютюнник);
(5) Схопи́ти під (по́під) ру́ки кого – обхопити чиїсь руки своїми руками.
У хату вскочили два лакеї і, схопивши Федора під руки , .. повели в двір (Панас Мирний);
Чумаченко схопив його попід руки і рвонув до себе (Григорій Тютюнник).
◇ Бра́ти / взя́ти (схопи́ти) за ро́ги див. бра́ти;
Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) бика́ за ро́ги див. бра́ти;
Бра́ти (хапа́ти) / взя́ти (схопи́ти) за зя́бра (рідко за жа́бри) див. бра́ти;
Бра́ти (хапа́ти, рідко хвата́ти) / взя́ти (схопи́ти, рідко схвати́ти) за живе́ див. бра́ти;
Бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло див. бра́ти;
Взя́ти (схопи́ти) на (в) обере́мок див. узя́ти;
Вхопи́ти (схопи́ти) / бра́ти (хапа́ти) за ба́рки див. ухо́плювати;
Діста́ти (схопи́ти, покуштува́ти і т. ін.) [пече́ного] гарбуза́ див. дістава́ти;
Ко́лька шпига́є (хапа́є, штрика́є) / зашпига́ла (схопи́ла, шпигну́ла) <�Ко́льки шпига́ють (хапа́ють) / зашпига́ли (схопи́ли)> <�На ко́льки схопи́ло> див. ко́лька;
Спійма́ти (вхопи́ти, схопи́ти, упійма́ти і т. ін.) / лови́ти (хапа́ти) о́близня див. спійма́ти;
(6) Схопи́ти гарбуза́ (д) див. дістава́ти;
(7) Схопи́ти запоти́личника – бути побитим за що-небудь.
Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки (М. Стельмах);
(8) Схо́плювати / схопи́ти мело́дію – швидко запам'ятовувати, завчати мелодію.
Виїхав [М. В. Лисенко] .. до Миргорода з метою записати думу. Щоб схопити мелодію, треба не лише певних професіональних здібностей і навичок, але (і це головне!) – знання і відчуття народної музики, цілковите осягнення законів народного музичного мислення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)