схоплювати

схо́плювати

-юю, -юєш, недок., схопити, схоплю, схопиш; мн. схоплять; док., перех.

1》 Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.

|| Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів).

|| за що. Хапаючи за що-небудь, тримати, стискати.

|| за що. Поривчасто хапаючи кого-небудь за щось, затримувати, зупиняти. Схопити в обійми.

Схопити за горло кого — силою домогтися чого-небудь, поставити когось у безвихідне становище.

2》 Ловити, силою зупиняти кого-небудь, не даючи можливості піти, утекти.

|| розм. Раптово, несподівано затримувати, заарештовувати.

3》 перен., розм. Здобувати що-небудь певними зусиллями, якимись діями.

|| Одержувати погану оцінку за що-небудь.

4》 Відчувати на собі (фізично або морально) певну дію кого-, чого-небудь; діставати покарання за щось. Схопити запотиличника.

5》 перев. док., розм. Несподівано захворіти, застудившись або заразившись чим-небудь.

6》 перев. док., розм. Раптово й сильно виявитися в кого-небудь (про хворобу, біль).

|| безос.

|| перен. Раптово оволодіти чиїмись думками; охопити кого-, що-небудь (про почуття, стан).

[За] живіт схопило безос. — сильно заболіло в животі.

Схопила колька — кому-небудь стало дуже боляче, закололо де-небудь.

7》 Раптово, з силою обгортати, охоплювати з усіх боків (про полум'я, пожежу).

8》 перен., розм. Швидко, легко або мимохідь, частково сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь.

|| Сприймати, розпізнавати, помічати що-небудь, перев. органами чуття; уловлювати.

|| Втягувати в себе, вдихати (повітря, аромат).

Схоплювати мелодію — швидко запам'ятовувати, завчати мелодію.

Схоплювати на льоту — швидко, легко або мимохідь сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь.

9》 перен. Підмічати, вирізняти з-поміж чого-небудь.

10》 розм. Заморожувати, покривати шаром льоду, криги.

11》 З'єднувати, скріплювати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. схоплювати — схо́плювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. схоплювати — Хапати, підхоплювати, лапати, брати в руки, (злодія) затримувати, заарештовувати, (оцінку) ШК. діставати, (вогнем) ПОЙМАТИ, (науку) сприймати, засвоювати, запам'ятовувати, могти збагнути, (натяк) уловлювати, (рису) постерігати, підмічати  Словник синонімів Караванського
3. схоплювати — див. хапати  Словник синонімів Вусика
4. схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., кого, що. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Ксеня схоплює з лавки полотняну торбину й, пританцьовуючи, вибігає з хати (М.  Словник української мови у 20 томах
5. схоплювати — бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар).  Фразеологічний словник української мови
6. схоплювати — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док.  Словник синонімів української мови
7. схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -плюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., перех. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
9. схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -єш сов. в. схопити, -плю́, -пиш, гл. Схватывать, схватить. І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся — чому не йде апостол правди і науки. Шевч. Мене трястя схопила та трясе. Левиц. І. 240.  Словник української мови Грінченка