схоплювати
схо́плювати
-юю, -юєш, недок., схопити, схоплю, схопиш; мн. схоплять; док., перех.
1》 Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін.
|| Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів).
|| за що. Хапаючи за що-небудь, тримати, стискати.
|| за що. Поривчасто хапаючи кого-небудь за щось, затримувати, зупиняти. Схопити в обійми.
Схопити за горло кого — силою домогтися чого-небудь, поставити когось у безвихідне становище.
2》 Ловити, силою зупиняти кого-небудь, не даючи можливості піти, утекти.
|| розм. Раптово, несподівано затримувати, заарештовувати.
3》 перен., розм. Здобувати що-небудь певними зусиллями, якимись діями.
|| Одержувати погану оцінку за що-небудь.
4》 Відчувати на собі (фізично або морально) певну дію кого-, чого-небудь; діставати покарання за щось. Схопити запотиличника.
5》 перев. док., розм. Несподівано захворіти, застудившись або заразившись чим-небудь.
6》 перев. док., розм. Раптово й сильно виявитися в кого-небудь (про хворобу, біль).
|| безос.
|| перен. Раптово оволодіти чиїмись думками; охопити кого-, що-небудь (про почуття, стан).
[За] живіт схопило безос. — сильно заболіло в животі.
Схопила колька — кому-небудь стало дуже боляче, закололо де-небудь.
7》 Раптово, з силою обгортати, охоплювати з усіх боків (про полум'я, пожежу).
8》 перен., розм. Швидко, легко або мимохідь, частково сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь.
|| Сприймати, розпізнавати, помічати що-небудь, перев. органами чуття; уловлювати.
|| Втягувати в себе, вдихати (повітря, аромат).
Схоплювати мелодію — швидко запам'ятовувати, завчати мелодію.
Схоплювати на льоту — швидко, легко або мимохідь сприймати, засвоювати або розуміти що-небудь.
9》 перен. Підмічати, вирізняти з-поміж чого-небудь.
10》 розм. Заморожувати, покривати шаром льоду, криги.
11》 З'єднувати, скріплювати що-небудь.
Значення в інших словниках
- схоплювати — схо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- схоплювати — Хапати, підхоплювати, лапати, брати в руки, (злодія) затримувати, заарештовувати, (оцінку) ШК. діставати, (вогнем) ПОЙМАТИ, (науку) сприймати, засвоювати, запам'ятовувати, могти збагнути, (натяк) уловлювати, (рису) постерігати, підмічати Словник синонімів Караванського
- схоплювати — див. хапати Словник синонімів Вусика
- схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., кого, що. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Ксеня схоплює з лавки полотняну торбину й, пританцьовуючи, вибігає з хати (М. Словник української мови у 20 томах
- схоплювати — бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
- схоплювати — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док. Словник синонімів української мови
- схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., перех. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Словник української мови в 11 томах
- схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -єш сов. в. схопити, -плю́, -пиш, гл. Схватывать, схватить. І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся — чому не йде апостол правди і науки. Шевч. Мене трястя схопила та трясе. Левиц. І. 240. Словник української мови Грінченка