1. Словник синонімів Вусика

схоплювати

див. хапати

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. схоплювати — схо́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. схоплювати — Хапати, підхоплювати, лапати, брати в руки, (злодія) затримувати, заарештовувати, (оцінку) ШК. діставати, (вогнем) ПОЙМАТИ, (науку) сприймати, засвоювати, запам'ятовувати, могти збагнути, (натяк) уловлювати, (рису) постерігати, підмічати Словник синонімів Караванського
  3. схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., кого, що. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Ксеня схоплює з лавки полотняну торбину й, пританцьовуючи, вибігає з хати (М. Словник української мови у 20 томах
  4. схоплювати — -юю, -юєш, недок., схопити, схоплю, схопиш; мн. схоплять; док., перех. 1》 Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. || Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів). || за що. Хапаючи за що-небудь, тримати, стискати. || за що. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. схоплювати — бра́ти (хапа́ти, схо́плювати і т. ін.) / взя́ти (схопи́ти) за го́рло кого. 1. Настирливо або силою домагатися чогось. Почалися виступи делегатів з місць.., тут же грізно клялися, що твердою рукою .. візьмуть саботажників за горло (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. схоплювати — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док. Словник синонімів української мови
  7. схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. схоплювати — СХО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., СХОПИ́ТИ, схоплю́, схо́пиш; мн. схо́плять; док., перех. 1. Брати, хапати кого-, що-небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  9. схоплювати — Схо́плювати, -плюю, -єш сов. в. схопити, -плю́, -пиш, гл. Схватывать, схватить. І день іде, і ніч іде, і голову схопивши в руки, дивуєшся — чому не йде апостол правди і науки. Шевч. Мене трястя схопила та трясе. Левиц. І. 240. Словник української мови Грінченка