сюди
СЮДИ́, присл.
1. У місце, вказане, назване раніше або відоме з наявної ситуації; протилежне туди.
Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив (М. Коцюбинський);
Надійшла сюди раптом левиця, Паща якої запінена й в крові волів, що загризла (М. Зеров);
Мільйони овець ходять щоліта полонинами Чорногори, а сюди не зайшла, мабуть, ні одна (Г. Хоткевич);
Вони [вітри] через вершини гір прориваються сюди зі сходу (С. Чорнобривець);
// Уживається при вираженні прохання, наказу підійти, наблизитися куди-небудь, до когось, подати що-небудь, подивитися на щось і т. ін.
– Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Т. Шевченко);
[Храпко:] Глянь, лиш, сюди. (Відсува ящик і показує гроші ) (Панас Мирний);
– Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! – крикнув Задерихвіст, сідаючи на лаву (І. Нечуй-Левицький);
Зневажливо хитнув [становий] головою. – Стати сюди ближче! – Цигуля підійшов ближче (А. Головко);
– А йди сюди, Миколко! – сказала мати (І. Багмут);
// Уживається як заклик, запрошення підійти, наблизитися.
Турн .. Сам, як опарений, кричав: – Сюди, трусливії Троянці, На бой [бій], шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти (І. Котляревський);
[Ключар (до Нартала):] Ага, ти сам не встанеш. Гей, вартові, сюди! (Леся Українка);
Кожному .. кричали [крамарки] одна перед другою: сюди-сюди (Панас Мирний).
2. Уживається при вказівці на приналежність або відношення кого-, чого-небудь до того, що названо раніше або відомо з наявної ситуації.
– Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (О. Гончар).
◇ [І] туди́ й сюди́<[І] сюди́ й туди́> див. туди́;
Ні (ані́) туди́ ні (ані́) сюди́ див. туди́;
(1) Ні сюди́ мики́та, ні туди́ мики́та – немає виходу; нікуди.
Товариш Пупишкін сказав: – Совершено правільно [цілком правильно]: ні сюди Микита, ні туди Микита... Це участь інтелігенції... (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)