сюзерен

СЮЗЕРЕ́Н, а, ч.

1. За часів феодалізму в Західній Європі – великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами.

Чемно вклонившись, він схилив коліно перед своїм сюзереном і побожно припав до його руки (З. Тулуб);

Виходячи з своїх особистих інтересів, Вишневецький досить часто міняв сюзеренів і легко переходив то під владу польського короля, то під владу російського царя (з наук.-попул. літ.);

Всі прокинулися і слухали, як зі смаком лаявся розгніваний і ображений за свого сюзерена шляхтич (В. Малик).

2. У міжнародному праві – держава, щодо якої інші перебувають у васальній залежності.

Значення в інших словниках

1. сюзерен — сюзере́н іменник чоловічого роду, істота господар над васалом  Орфографічний словник української мови
2. сюзерен — Володар, див. самодержець, диктатор, автократ, омніпотент  Словник чужослів Павло Штепа
3. сюзерен — -а, ч. 1》 За часів феодалізму в Західній Європі – великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами. 2》 У міжнародному праві – держава, стосовно до якої інші перебувають у васальній залежності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сюзерен — сюзере́н (франц. suzerain, букв. – верховний) за часів феодалізму в Західній Європі великий феодал (герцог, князь тощо), у підлеглості якого були васали. Верховним С. вважався король.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. сюзерен — У середньовічних ленних стосунках сеньйор, який стоїть на найвищому щаблі феодальної ієрархії в державі; монарх.  Універсальний словник-енциклопедія
6. сюзерен — Сюзере́н, -на; -ре́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. сюзерен — СЮЗЕРЕ́Н, а, ч. 1. За часів феодалізму в Західній Європі — великий феодал-сеньйор, що був господарем над васалами. Чемно вклонившись, він схилив коліно перед своїм сюзереном і побожно припав до його руки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 272)...  Словник української мови в 11 томах